Роксолана: Королева Востока

«Роксолана: Королева Востока»

Книга мне понравилась.Прежде неё я смотрела фильм Великолепный век.Только вот конец у книги какой-то незавершенный.Я думала будет подробно описана жизнь Роксоланы,интриги,а книга закончилась на её посещении в Мекку.Не описано как погибли её сыновья,как она отдала дочь замуж и из-за чего умерла.Не описано много событий её жизни.Больше информации,чем в книге,о Роксолане,я получила в интернете,прочитав историю её жизни.

так себе

много повторов, бедный язык, история исковеркана до ужаса. короче, Загребельный рулит!)

Дуже гарний історичний роман. Спочатку дещо важко читається, бо написаний не сучасною українською мовою. Але до цього я легко звикла. Такий стиль лише додав реалістичності при прочитанні. Окрім історичної відповідності автор красиво показав почуття між Роксоланою та Сулейманом.

Чесно кажучи, такі чоловіки, як Сулейман, заслуговують на повагу. Чоловік, що може взяти все і відразу, відважний, сильний, коли необхідно, навіть лютий, він стає ніжним, добрим поряд з коханою жінкою. Зумівши подолати багатовікові традиції мусульманського світу, Сулейман підносить просту українку до рангу єдиної коханої дружини султана.

Роксолана – сильна жінка. Втративши надію на порятунок, вона навчилась виживати. Але внутрішній світ її спочатку не змінився. Вона залишалася доброю, віруючою дівчиною, готовою до пізнання всього нового. Її незвичайна краса, не лише зовнішня, але і внутрішня, причаровувала людей. Та досягнувши влади вона була змушена змінитися. Як справжня левиця вона охороняла свою родину від ворогів. Іноді їй доводилось буди аж занадто жорстокою…

Саме в цій книзі автор залишає історію Роксолани незакінченою. В кінці є лише пророцтво відлюдника про те, як складеться подальша доля Роксолани, Сулеймана та їх нащадків. Книга ніби нарисом до їх життя, про яке написані більш повні книги та зняті фільми, бо такі люди залишаються цікавими для своїх нащадків через багато століть

До недавніх пір я й не підозрювала, що одним з перших про знамениту українку Роксолану, що стала турецькою султанкою, написав саме О. Назарчук. В школі ми вивчали роман П. Загребельного «Роксолана», а от повість Назарука залишилася незаслужено забутою. І от, на хвилі шаленої популярності серіалу «Величне століття» про Роксолану знову заговорили, почали цікавитися її життям, історією Туреччини і роками правлінням султана Сулеймана. Набула другого життя і книга О. Назарука. Спочатку читати було незвично, все-таки книга написана староукраїнською мовою західного діалекту. І навіть не так незвичні діалектні слова, адже вдома я також говорю на діалекті, як саме їх написання українськими буквами, що не завжди точно передає звучання. Проте до такої мови поступово звикаєш, і історія починає захоплювати. Добре показано релігійні сумніви Настуні, як вона поступово змінювалася піж впливом оточення і свого нового життя. Звичайно, в книзі є історичні погрішності, але оскільки це художня книга, то це допустимо. Сподобалися пророцтва, надає історії легкий відтінок містичності і наводить на думку, що все в нашому житті відбувається не просто так. Інколи історія здавалася трохи затягнутою, але в цілому мені сподобалося. І дуже сподобалася післямова автора, його слова, що він присвячує книгу українським жінкам.

Присвячую українським дівчатам сю працю про велику українку, що блистіла умом і веселістю, безоглядністю й милосердям, кров'ю і перлами. Присвячую на те, щоб вони навіть у найтяжчих хвилях свого народу і своїх не тратили бодрості духу і були підпорою своїх мужів і синів та діяльними одиницями свого народу.

Гарний, самобутній історичний роман. Він написаний староукраїнською мовою, що трохи гальмує читання. Але читаючи, ти, неначе, торкаєшся старовини, чогось святого, стаєш причетним до минувщини. Творів про Роксолану дуже багато. Моє свідоме знайомство з найлюбішою дружиною султана Сулеймана, найвпливовішою українкою почалося з даного твору. Мене підкупило те, що тут велика увага приділена душевним переживанням, пошуку, сумнівам головної героїні. Автор описав долю звичайної жінки, яка пройшла тернистий шлях від простої дочки священника до султанки Місафір. На мою думку, О. Назарук не боровся за сувору історичність твору, а намагався пояснити, і, можливо, виправдати ті, чи інші дії Роксоляни як звичайної людини. Донести до читача думку, що вона була звичайною живою істотою, яка могла і любити, і ненавидіти, що вона не ідол, на якого треба молитися, а звичайна жінка, яку треба розуміти.

Книга прочитана в рамках игры "Книжное путешествие".