Цитаты из аудиокниги «Роксолана. В гареме Сулеймана Великолепного», страница 8

Возвращаясь мыслями в прошлое, которого уже не вернешь, заливалась слезами, шептала неуклюжие отцовские вирши, и эти золотые слова: "Мужайся , многоплеменный росскiй народъ, да Христос начало крепости в тебе буде".

Кто в этом мире знает, что такое счастье?

Взагалі коли ти стоїш, а твій супротивник сидить, то вже цим ваші ролі визначено наперед: той, хто сидить, звинувачує, хто стоїть - виправдовується.

Однаково ж минулого вже не повернеш, а майбутнє від тебе не залежить. В минулому горе, таємничість і незбагненність, а в майбутньому - ще більша таємнічість і загрозливість, якої не здолає і щонайбільший розум. Розум тільки тоді стає твоєю зброєю, коли знаєш ворога, якого маєш здолати, бо й життя, власне, це ніщо інше, як уміння розпізнати ворога і перемогти його, знищити, запанувавши над ним. Але смерть не той ворог, якого можна перемогти.

Мені здається, що щастя людини - тільки в її дитинстві. Повернутися туди бодай краєчком душі - і вже був би найщасливіший на світі.

Смех - вещь недостойная человека. Это низшая ступень человеческой души. Он идет от дикого своеволия, а не от бога. Аллах не смеется никогда.

Сказано у поэта: «Бери чаще новую жену, чтобы для тебя всегда длилась весна. Старый календарь не годится для нового года».

В опьянении постепенно прошли стадии павлина и обезьяны и задержались на стадии льва, не дойдя до свиньи.

Купить можно действительно все, даже наибольшие тайны, но купить знание грядущего еще никому не удавалось....

- Що ж, книги живуть довше за камінь. Про людей уже й не кажу.

- Але книги - це люди! Це пам'ять, яка перетривала тисячоліття.