Читать книгу: «Легенда про вічне життя», страница 3

3

 
Олександер Великий весь світ звоював,
Та дівчини рабом себе він почував.
 
 
Персіянки Роксани предивна краса
В його серці горить, мов пожар, не згаса.
 
 
У обіймах його та красуня горда
Наче тає, на груди його припада;
 
 
Та хвилина мине, і він чує, що ось
В її серці вороже ворушиться щось,
 
 
І в очах, ще вогких від любві і жаги,
Дикі іскри горять, наче злі вороги.
 
 
З її уст вилітають бажання страшні —
Се бажання пожарів, убійства, різні.
 
 
Їй опертись король не здоліє й на мить:
Там згорів Персеполь! Завтра Суза згорить!
 
 
Кліта вбив при вині! Чи любов се, чи чад?..
День у день із небес його кидає в ад.