Роксолана. В гареме Сулеймана Великолепного

Возвращаясь мыслями в прошлое, которого уже не вернешь, заливалась слезами, шептала неуклюжие отцовские вирши, и эти золотые слова: "Мужайся , многоплеменный росскiй народъ, да Христос начало крепости в тебе буде".

Вершина радости существования- любовь.

Кто в этом мире знает, что такое счастье?

Взагалі коли ти стоїш, а твій супротивник сидить, то вже цим ваші ролі визначено наперед: той, хто сидить, звинувачує, хто стоїть - виправдовується.

Можна дратувати людей, кидати їм злі слова, дихати ненавистю, а можна радувати, звеселяти серця, сподіваючись на добро, бо хто кидає злість - отримує теж злість, хто показує сльози, у відповідь побачить теж сльози, а хто дарує сміх, неминуче почує у відповідь теж смух, хоч, може, й прихований, затамований, загнаний у глибині душі.

Болтают лишь глупцы. Настоящие люди умеют молчать, делают свое без шума.

Жінці не досить слів. Вона все хоче перетворити на вчинки.

Один раз відмовишся від свободи, а тоді навіки забудеш, що то таке.

Не треба боятися смерті. Вона наздоганяє того, хто її боїться.

Навіть зовсім чужі люди, тривалий час живучи разом, переймають одне від одного то якийсь порух, то усмішку, то скинення бровою, то слово якесь або простий вигук.