Світанок моєї душі

Людина щаслива настільки, наскільки вона щаслива наодинці з собою. Я не знаю, які там ендорфіни просинаються в мені, і що вони зі мною роблять, але я відчуваю себе абсолютно щасливою, коли я вранці сідаю за кермо своєї машини, вмикаю радіо Relax і їду на роботу. Коли починає працювати обігрів, а дорога рівна, і водії усі чемні, – тоді моя душа під ранкову музику розквітає. Я плавно і гармонійно перелаштовуюся, ніби пританцьовую з ряду в ряд під осінній релакс. Душу огортає спокій і тепло. Як добре, що сьогодні у мене на душі тепло. Вмикаю тиху емпатію і шлю промінчик теплоти всім, у кого зараз там холодно і темно.

Завжди так не буде! Час і трохи трьох позиційного спостереження, і Ви – нова, і світ навколо Вас теж новий. І трохи душі. Не заплаканої і зневіреної, а мудрої, сильної і такої, що з любов'ю! Усе з любов'ю! До себе! Спочатку до себе…

А є Люди-ангели! А Ви про це теж знали? Вони танцюють свій танець навколо нас, танцюють із нами, танцюють під свій ритм, під свою осінь, у них свій, можливо, іспанський чи французький релакс. І пропонують нам руки, і заглядають нам в очі. І говорять без слів (інсайтами).

Усьому свій час!

Усе вже добре!

Таня Весна

* * *

Любий читачу, щиро дякую тобі за увагу до моєї творчості. Свою першу збірку прози і поезії я присвятила моїй улюбленій подрузі і моєму духовному наставнику Каті Орел. Щиро дякую Вам, Катю, за Вашу безумовну любов до мене, яка творить чудеса. Адже саме Ви колись безповоротно розвернули мене на добро до себе і до світу цього. Дякую, що Ви завжди зі мною! Також хочу подякувати своїй донечці Каті, сестрі Галині, мамі Світлані і татові Ярославу. А також усім моїм учителям, викладачам, тренерам, дякую всім людям, яких я зустрічала на своєму життєвому шляху. Дякую друзям реальним і віртуальним за натхнення та віру в мій творчий потенціал. А також особлива подяка моїм першим читачам на моїй сторінці, що в Фейсбуці! Дякую за Ваші позитивні відгуки, завдяки Вам я повірила, що моя творчість потрібна людям, і все ж таки я стала на шлях письменниці.

Також дякую своєму літературному редактору Валерію Васильовичу Терзі, а також лідеру політичної партії «Нові обличчя» Володимиру Карплюку та інвестиційній раді міста Ірпінь яка заснувала в 2020 році щорічну творчу премію «Літературна премія Ірпеня». Хоч премію не виграла, але завдяки саме їй підготувала матеріал до видання. Писати я почала після розлучення в 2011 році. На жаль, досі, крім сторінки у Фейсбуці і ютуб каналі, у мене не було свого творчого продукту. Вірю в те, що дуже скоро світ, усе ж таки, побачить мою першу збірку творчості, і з нею зможе познайомитися ширше коло читачів. Адже мрії мають право на реальне життя.

Таня Весна

* * *

У Ірпені на новій набережній сьогодні відпочивала вперше. Дорога після роботи вела мене, вела і завела в чудовий куточок нашого Приірпіння. На перший погляд – це маленький шматочок Бучанського парку, створений кимось для людей. Ідеально рівна нова дорога, ідеально рівна бруківка, зелений газон і круглі клумби з петуніями. Дитячий майданчик, місточки, безкоштовні мангали для шашлика, прокат велосипедів, байдарок, веломобілей і палатка, де можна купити чай. І навіть покурити кальян на зручних пуфах. І все це навколо річки. Ніби випрошений у самої природи куточок цивілізованого раю. А річка, наче завмерла під вуаллю латаття і жовтих глечиків. Окутана густим зеленим берегом із очерету і подорожника. Річка Ірпінь купає в собі бездоганні небеса. надвечір'я малює прекрасний захід сонця. Люди щасливі, люди відпочивають, і я разом із ними. Діма і Таня вийшли разом із маленьким Артемком на прогулянку перед сном. Насолоджуються вечором біля самої води Максим і Аня. Декілька кльових фоточок в Інстаграм ловлять Аня і Катя. А я ловлю їх усіх, ловлю щасливі миті, складаю собі в душу і щедро ділюся з Вами. Літо, хоча і прохолодне, але чудове, яскраве, неповторне. Як і кожний прожитий День. Стаття не замовна. Дякую Володимиру Карплюку.

Таня Весна.

* * *

Коли весна переходить навшпиньках тихо в квітуче і тепле літо, хочеться жити реальним життям. Вимити вікна, підлогу, прийняти душ, наліпити вареників із ягодами, сказати собі: «Дякую!». Це слово, яке ми так легко і часто говоримо комусь, але, зазвичай, забуваємо сказати собі… Із цього починається пробачення себе. Із цього слова починається сприйняття і відчуття себе. Починається звільнення від того, що тягне вниз. Потихеньку з'являється внутрішній спокій… Потім починають тихо посміхатися серце, очі, і пробуджується любов до свого втомленого тіла і душі. А тіло хоче плавати, а тіло хоче помірних фізичних навантажень і прогулянок на природі… А душа хоче легкості! Легкості, радості і спокою. Душа втомилася згадувати, аналізувати, давати оцінки. Щасливе життя – це мікс із моїх і чужих помилок, це мікс із злетів і падінь, із правильно, і не дуже, виставленої дистанції, із вчасно відкритого і вчасно закритого серця на любов до когось. Життя не буває ідеальним. Ідеальними бувають зустрічі, миті, поцілунки, обійми, мрії. Маленькі, і не зовсім, звершення. Твоє невелике досягнення здається ніколи недосяжним для когось. Ти можеш встати, одна із тисяч, у тій ситуації і ще, при цьому, зумієш подивитися правді в очі. Розправити плечі і знову повірити. Ти можеш зробити перший крок до примирення, навіть якщо тобі не підуть назустріч.

А літо кличе смачною кавою, квітучим жасмином на веранді Holy Burger на Шота Руставелі, що в Києві. Літо наповнює вечерею з друзями на веранді будинку, що в Пірново, і біле напівсолодке. Ранкова велопрогулянка до р. Десна дає відчуття польоту між небом і землею. Кущі троянд не встигають міняти кольору, так їх багато, відцвітає ясмин, пташки поспішають привітати сонце, і тільки рибалка насолоджується тим, що він наодинці з річкою, а я завжди наодинці з собою, справжньою, з тією, яку знають тільки небеса. Іноді мені здається, що найкраще мене розуміють величаві дуби і столітні сосни, адже їм не треба ніколи нічого доводити. Їхня любов до мене безумовна.

Таня Весна

* * *

Був у неї один дар, – вона уміла обняти на відстані, вона могла примусити його відчути її біля себе. Він навіть міг чітко розуміти, як вона обіймала його за плечі і на яке саме вухо і що прошепотіла! Вона уміла… Мабуть, за це він її полюбив, тому що більше ніколи не відчував себе без неї. І вона завжди так солодко засинала відтоді, як в її житті з’явився він. Ні, вони ще навіть не бачилися наодинці, але вони вже давно були у серці одне в одного. Вони завжди були разом. А до цього їй снилися серпантини доріг, якісь нові, досі не бачені міста і дороги. Вона постійно кудись їхала, дорога вела її безповоротно вперед! У його обійми. Він обіймав її золотою душею. Обіймав усю, і відчувала вона себе в той час затишно і добре. Так, неначе він у цей момент був біля неї. А у кохання немає відстані. А у кохання немає часу. Воно грає всіма барвами, виспівує, дзвенить, танцює так, що аж відлунням по всій Галактиці, до самого Бога! А з неба його видно, як яскраву зірку, одну на двох, яка танцює свій танець, як уперше! Легко, і по-справжньому! І Ангели танцюють із ними! Звичайно, у них своя робота. У кожного Ангела своя, для кожного!

Таня Весна.

* * *

Присвячується Каті Орел

Дайте мені руку і ходіть зі мною! Ми з Вами заходимо в надзвичайно красивий парк із екзотичними деревами і квітами. Мереживна тінь дерев захищає від сонечка, ми одягнуті в довгі красиві легкі плаття. Давайте знімемо взуття і пройдемося босоніж по ніжних газонах. Нехай кожна травинка наповнює нас силою і енергією, а матінка земля забере втому. На наші оголені руки і обличчя долітають краплинки води з газонополивалок. І в кожного в руках – красива скляночка із прохолодною, джерельною, чистою і свіжою.

…Ми ступаємо в медитацію, тихо, плавно, гармонійно красиві жінки об'єднуються зі шматочком раю на землі і відчуваємо, що ми – частинка Всесвіту. Що нам тут добре, спокійно і тихо, відчуваємо, ніби доповнюємо собою неземну красу природи. Так тихо, спокійно і добре давно не було, йдемо мовчки, і є тільки мить. Немає минулого і майбутнього, є тільки прогулянка чудовим парком і Божа Воля на все. Невдовзі стежка повертає, і ми бачимо повноводну красиву річку, ніби юну дівчину, яка виспівує на камінцях свою мелодію. І ця мелодія для нас.

Чудова альтанка запрошує до себе. На м'яких зручних диванах, де тіло повністю розслабляється, ми їмо смачні фрукти і продовжуємо милуватися казковим краєвидом. Тільки через кожних пару хвилин хочеться змінювати кут зору, щоб встигнути напитися краси земного буття. Там – водоспад, там – чудовий берег річки, там – неймовірні чудернацькі дерева і кущі, а за альтанкою – квіти. Уся ця краса – для нас! На обличчях – посмішки, безмежна легкість і вдячність – на душі. Головне, що ми разом, як приємно бути у Вашому товаристві! Бути чистою, спокійною, світлою, радісною. І бачити Вас такою також. Головне, що в кожного – рай в душі, а з довірою на Волю Божу він прийде швидше. Ось така чудова віртуальна прогулянка зі щасливого майбутнього!

Люблю Вас!

Усе вже добре!

Ваша Таня Весна.

* * *

Хто ми такі, маленькі, і чим унікальні на цій землі? Чому так багато невдоволення до всього, що маємо? Чому так часто з’являються відчуття, що життя проходить повз нас? Чому так багато ниточок зла тримає багатьох? Чому так багато випробувань? Може тому, що ми вже перебуваємо на фінішній прямій? Додому, до Бога. Завжди вважаємо себе правильними, а інших злими, недобрими людьми. Може, ті люди вже все опрацювали і народилися вдруге. Щоб їздити в красивих білих джипах, ганяти нас із лівого в середній ряд, ходити по дорогущих ресторанах і відпочивати на шикарних курортах і цим давати нам виклик. Провокувати нас своїм зухвальством. А ти так зможеш? А що ти вмієш? Чого ти досягнув? Ким ти став? Які носиш окуляри? У які бренди одягнутий? Якщо ти такий кльовий, то чому тоді тобі не завжди вистачає на хліб і бензин? Бо в твоїй голові гроші – це зло? А може, навпаки? Може, зло – це звичка так думати.